Мікоплазмоз

Причини зараження мікоплазмозом

Для всіх видів мікоплазм встановлені такі шляхи передачі інфекції: статевий, рідинний (крапельно-рідинний і побутової – прямий контакт з хворим мікоплазмозом і через предмети загального користування), внутрішньоутробний і натільний (зараження мікоплазмозом новонароджених при проходженні по родових шляхах інфікованої мікоплазмозом мами). Серед великої кількості мікоплазм, що зустрічаються у людини тільки 4 види мікоплазм патогенні – при певних обставинах ці мікоплазми викликають хворобу. Статевий і натільний шляху, з огляду на їх епідеміологічної очевидності, в ретельному обговоренні не потребують.

Симптоми мікоплазмозу, ознаки та течія

• Міжменструальні (овуляторні) виділення крові або коричневих білей.
• Уривочаті рідкі виділення зі статевих шляхів, зовнішнім виглядом нагадують молочну сироватку.
• Свербіж зовнішніх статевих органів, дистальної частини уретри і інших слизових.
• У жінок спостерігаються болі в середині або в кінці менструації та коричнева «мазня» до або після менструації.
• Шкірні висипання.
• Болі в області печінки, не пов’язані з холециститом.
• Надзвичайна схильність до застуд.

Діагностика захворювання

Діагностика захворювання досить складна – ознак, характерних тільки до микоплазмозу немає, а самі вони настільки малі, що їх неможливо виявити при звичайній мікроскопії. Для виявлення захворювання у досліджуваного береться мазок і досліджується методом полімеразно- ланцюгової реакції (ПЛР-ДНК діагностика) або також методом імунофлуоресценції, діагностика також можлива і по дослідженню крові з вени на наявність антитіл до мікоплазми.

Профилактика мікоплазмозу

Необхідно обстеження, а при виявленні мікоплазм і лікування всіх осіб, що мали статеві контакти з хворим. Лікування обов’язково проводиться разом з статевим партнером. Інакше повторне зараження неминуче – стійкості до микоплазмозу не виникає.