Ретиноідна терапія

Ретиноїдами називаються будь-які агенти, здатні викликати специфічні біологічні відповіді в результаті зв‎’язування і активації рецепторів ретиноєвої кислоти.

Ретиноїди – це хімічно споріднений ретинолу клас сполук, його біологічні форми, а також структурні синтетичні похідні, які суттєво відрізняються від изопрінової структури природного вітаміну А, проте діють подібним
чином – через активацію ядерних ретиноевих рецепторів регулюють процеси проліферації, диференціювання і міжклітинної комунікації клітин. Усередині самої групи ретиноїдів спостерігається істотна гетерогенність як за властивостями, так і за результатами клінічного
використання.

На сьогоднішній день ретиноїди є однією з ефективних груп препаратів.
Їх впровадження в практику стало поворотним моментом в терапії деяких дерматозів. В останні роки дерматокосметологи стали частіше застосовувати не тільки атопічні, але і системні ретиноїди лікуванні хворих акне. Це пов‎’язано з нагромадженням досвідом їх застосування в реальній клінічній практиці в Україні, а також з‎’явилася упевненістю фахівців у високій безпеки системних ретиноїдів при тривалому застосуванні у осіб з важкими формами акне.

Ретиноїди сприяють нормалізації термінальної диференціювання клітин, гальмують гіперпроліферацію епітелію вивідних проток сальних залоз, утворення детриту і полегшують його евакуацію. За рахунок цього знижується вироблення шкірного сала, полегшується його виділення,
нормалізується склад, знижується запальна реакція навколо залоз.

Крім того, ці препарати мають протизапальну і иммунотропное дію в гнійному вогнищі шляхом пригнічення медіатора запалення – лейкотриена В4. При зовнішньому і системному застосуванні ретіноідиоказивают антісеборейний, себостатіческую, протизапальну, керато- і імуномодулюючу дію. Активують процеси регенерації в шкірі, стимулюють синтез колагену, збільшують продукцію мукополісахаридів і глікозаміногліканів.

Основні показання до застосування ретиноїдів:

• різні прояви акне;
• себорея;
• розацеа;
• хвороба Фавра-Ракушо(третиноин);
• періоральний дерматит (ізотретиноїн);
• червоний плоский лишай (етретінат);
• ускладнені форми псоріазу;
• вроджений іхтіоз;
• червоний волосяний висівковий лішай;
• хвороба Дар‎’є (ацитретин).

Ретіноіди для зовнішньої терапії призначаються тривало, мінімальний курс лікування становить 3 місяці, після закінчення курсу необхідно призначення лікарських препаратів з профілактичною метою для запобігання загострення захворювання. Ретиноїди проникають в шкіру безпосередньо через роговий шар (транепідермальний шлях) або через вивідні протоки залоз (трансфоллікулярний шлях). У шкірі створюється градієнт концентрації ретиноїдів, який зменшується у напрямку до дерми. В епідермісі ретиноїди контролюють процеси зроговіння і пігментації, в дермі – сприяють відновленню міжклітинної матриксу, поступово деградуючого в процесі старіння або ультрафіолетового опромінення.

Системна терапія призначається хворим зі середньою та тяжкою формами вугрової хвороби, особливо в разі утворення рубців, а також при вираженій депресії, дисморфофобії на тлі легкого перебігу, при відсутності ефекту від зовнішньої терапії після закінчення 3 місяців застосування.
Системна терапія має побічні ефекти, незначний інтервал між
терапевтичною і токсичною дозами, тому повинна використовуватися тільки за наявності строгих показань!