КОРЕКЦІЯ ШРАМІВ

Одним з можливих наслідків пошкодження шкіри є підвищене вироблення колагену, в результаті чого вироблення посттравматичних рубців проходить по далеко не ідеальному, з естетичної точки зору, сценарію.

Келоїдний рубець (келоїд, від грец. Keleis – пухлина і eidos – вид, схожість) – це пухлиноподібне розростання волокон сполучної тканини. Один з найнеприємніших видів рубців, який доставляє як фізичні, так і психологічні незручності своєму власникові. Зовні келоїди являють собою щільні пухлиноподібні утворення синюшного, або червоного кольору. Їх особливістю є постійна тенденція до збільшення: такий рубець нерідко поширюється за межі рани.

Келоїдні рубці можуть бути різної форми: зірчастої, віяловій або мати вигляд лінійних тяжів, з різкими межами, часто виступають над рівнем шкіри. Як правило, келоїди утворюються в області плечового пояса, грудей або шиї і рідше – на обличчі. Не рідкість появи келоїдів на мочках вух, як ускладнення після їх проколювання.

Поява келоїдів часто супроводжується болем, свербінням і печінням. Крім здатності до постійного зростання, вони характеризуються частими рецидивами після проведеного лікування, в результаті чого розмір видимої частини рубця може перевищувати розмір рани в кілька разів.

Причини утворення келоїдних рубців

На сьогоднішній день не встановлено точної причини формування келоїдних рубців. Як і інші види рубців, вони можуть виникати внаслідок хірургічних операцій, загоєння опіків і ран, інфекційних захворювань (вітряна віспа, фурункульоз, вовчак та ін.)та акне. Однак, келоїди можуть утворитися і через кілька місяців після загоєння рани. Крім цього в рідкісних випадках вони здатні до спонтанного виникнення на незміненій шкірі, без видимих причин. На думку дослідників, існує категорія людей, що мають генетичну схильність до утворення келоїдних рубців.

Механізм формування келоїду відбувається з порушення розвитку сполучної тканини. У зв’язку з цим більш правильно було б говорити не про окремий рубці, а про цілий процес, відомому як келоїдна хвороба. Згідно з медичною статистикою, близько 10-20% всіх пацієнтів з рубцевими змінами шкіри – володарі келоїдних рубців. Серед них 85% жінок, що пояснюється наявністю безлічі факторів (проколи вух, пірсинг, часті пластичні операції, шліфування шкіри і ін.)

Найбільш імовірною причиною утворення келоїдних рубців вважається порушення механізмів ауторегуляції сполучної тканини: співвідношення колаген-коллагеназа змінюється в сторону колагену. Синтез колагену в келоїді у вісім разів вище, ніж в гіпертрофічних рубцях і в двадцять разів вище, ніж в нормальній шкірі.

Класифікація келоїдів

Келоїди підрозділяються на істині та помилкові. Істиний виникає спонтанно, найчастіше – на шкірі грудей, верхньої третини плеча, в рідкісних випадках – на всьому тілі. Помилковий келоїд здатний розвиватися в будь-якому місці, де була отримана травма шкіри. В даний час дана класифікація не має особливого клінічного значення і має відносний характер.

Значно важливішим в лікуванні келоїдних рубців є їх вік. Виходячи з цього, вони поділяються на 2 види:

Молоді келоїди (3 місяці – 5 років) володіють гладкою, блискучою поверхнею, червоного кольору, активно розвиваються.
Застарілі келоїди (більше 5 років) мають нерівній, зморшкувату поверхню, більш блідою по забарвленню та практично не розвиваються.

Лікування келоїдних рубців

На сьогоднішній день не розроблена універсальна методика, яка підійшла б усім без винятку пацієнтам. У кожному індивідуальному випадку ефективність того чи іншого методу буде різною, при цьому всі вони можуть застосовуватися як окремо, так і в рамках комплексної програми лікування.

На жаль, через те, що природа келоїдних рубців недостатньо вивчена, жоден з перерахованих методів не може в повній мірі гарантувати відсутність рецидиву. Найбільш ефективним вважається комбіноване лікування, в рамках якого використовуються кілька методів терапії.

Складність лікування полягає в тому, що багато пацієнтів звертаються до лікаря вже перепробував масу народних методів, що призводить до значних змін і розростання колагенової тканини. Іноді після такого лікування рубці починають рости значно сильніше, тому займатися самолікуванням ні в якому разі не варто. Тільки кваліфікований лікар зможе точно діагностувати стан рубця і підібрати найбільш ефективну схему лікування.