Сифіліс, гонорея

Сифіліс відносять до класичних захворювань, що передаються статевим шляхом (венеричних хвороб). Збудник – бліда трепонема (Treponema pallidum). Сифіліс характеризується повільним прогресуючим перебігом. На пізніх стадіях він може приводити до важких поразок нервової системи і внутрішніх органів.

Зараження сифілісом

У більшості випадків зараження сифілісом відбувається при статевих контактах в піхві, роті або прямій кишці. Найбільш заразні хворі первинним сифілісом (з виразками на статевих органах, в роті або в прямій кишці). Крім того, можлива передача інфекції від хворої матері плоду під час вагітності, а також зараження при переливанні крові.

Побутове зараження зустрічається вкрай рідко. Більшість випадків, які пов’язують з побутовим зараженням, насправді є недоведеними випадками статевого зараження. Це обумовлено тим, що бліда трепонема (Treponema pallidum) швидко гине поза організмом людини.

Вірогідність зараження при одноразовому статевому контакті з хворим на сифіліс становить близько 30%.

Інкубаційний період сифілісу становить 3-4 тижні (від 2 до 6 тижнів).

Набутий сифіліс, як правило, розвивається, поступово проходячи три стадії: первинну, вторинну і третинну. На кожній стадії симптоми сифілісу значно відрізняються. Крім того, в різних випадках зовнішні ознаки сифілісу відрізняються за формою і ступенем вираженості, що може бути проілюстровано численними фото.

Ознаки сифілісу в первинній стадії

Симптоми сифілісу можна виявити через 3-4 тижні після зараження. Розпізнавши впровадження в організм хвороботворних мікроорганізмів, імунітет реагує появою ерозії або виразки, під якою є ущільнення (твердий шанкр).

Локалізація шанкра залежить від шляхів передачі трепонеми:

• при отриманні інфекції статевим шляхом, шанкр найчастіше знаходиться на статевих органах;
• в результаті побутового зараження, розташування шанкра можливо на будь-якій ділянці шкірного покриву;
• імовірний також прихований шанкр, який під силу визначити тільки фахівцеві.

Наприклад, у жінок прихована ерозія або виразка цілком може утворитися на стінці шийки матки, а у чоловіків – в області уретри або прямої кишки. Іншим проявом сифілісу на початковому етапі є збільшення регіонарних лімфатичних вузлів – спочатку найближчих до місця проникнення інфекції, а потім і по всьому організму.

Особливості вторинного і третинного сифілісу

У наступному періоді характерні висипання на шкірі, які іменуються вторинними сифилидами. Вони виникають в формі розеол, пустул або папул. Висип при сифілісі червоного кольору, з бурим або мідним відтінком. Відмінні ознаки висипань можна відрізнити навіть по фото: висип округлої форми, з різко окресленими кордонами.

Через 2 3 місяці сифілітичний дерматит зникає спонтанно, але потім виявляється знову. Характер шкірних утворень при цьому змінюється: вони стають більшими, і розташовуються групами.

Як у чоловіків, так і у жінок вторинний період сифілісу може супроводжуватися й іншими симптомами: алопецією, висипаннями на слизових ротової області, периоститом (ураженням кісток), жовтяницею і т.д.

Третинний період настає у деяких хворих через 3-4 роки після інфікування, але іноді значно пізніше – лише через 10-20 років. Конкретні ускладнення протікають по-різному, в залежності від віку, рівня імунітету, способу життя та інших індивідуальних чинників.

Сифіліс – це системне захворювання, руйнівний вплив якого поширюється на весь організм, включаючи нервову систему, серце і мозок. Відсутність лікування на цьому етапі хвороби може спричинити не тільки важкі захворювання внутрішніх органів, а й смерть.

Зовнішні прояви сифілісу часто схожі з симптомами інших захворювань. Тому для точної постановки діагнозу, при виявленні перших же ознак сифілісу, шанкр або інше шкірне утворення необхідно досліджувати на предмет вмісту блідої трепонеми, а кров пацієнта – на реакцію Вассермана.

Діагностика сифілісу

Діагностика заснована на аналізах крові на сифіліс. Існує безліч видів аналізів крові на сифіліс. Їх ділять на дві групи – нетрепонемні (RPR, RW з кардіоліпіновим антигеном) і трепонемні (РІФ, РІБТ, RW c трепонемним антигеном).

Для масових обстежень (в лікарнях, поліклініках) використовують нетрепонемні аналізи крові. У ряді випадків вони можуть бути хибнопозитивними, тобто бути позитивними в відсутність сифілісу. Тому позитивний результат нетрепонемних аналізів крові обов’язково підтверджують трепонемная аналізами крові.

Для оцінки ефективності лікування застосовують нетрепонемні аналізи крові в кількісному виконанні (наприклад, RW з кардіоліпіновим антигеном). Трепонемні аналізи крові залишаються позитивними після перенесеного сифілісу довічно. Тому для оцінки ефективності лікування трепонемні аналізи крові (такі як РИФ, РІБТ, РПГА) НЕ застосовують.

Лікування сифілісу

Лікування сифілісу повинно бути комплексним і індивідуальним. Основу лікування сифілісу складають антибіотики. У ряді випадків призначають лікування, що доповнює антибіотики (імунотерапія, загальнозміцнюючі препарати, фізіотерапія і т. д.).

Статеві партнери

Якщо Ви вилікуєтеся, а Ваш статевий партнер – ні, Ви легко можете заразитися повторно.

Дуже важливо повідомити своїх статевих партнерів про захворювання, навіть якщо їх нічого не турбує, і переконати їх пройти обстеження і лікування. Адже безсимптомний перебіг не знижує ризику розвитку ускладнень.